Для мене імпровізація має на увазі повну віддачу. Я вважаю, що це не має бути продуманий план рухів та складений танець. Просто довіритися своєму тілу — і рухатися … можна почати рух за рукою, а далі слідувати за рухами, які породжують ноги, плечі, голова, шия … Уважно слухати своє тіло, відчуття, які виникають.
Рух може народжуватися як відгук на звук музики, як реакція на щось побачене, а може породжуватися лише з внутрішніх відчуттів та переживань, з накопиченого внутрішнього досвіду.
Чи можлива чиста, безпосередня, повна імпровізація?
Психолог та танцювально-руховий терапевт А.Гіршон каже, що повна імпровізація неможлива.
Неможливість чистої імпровізації пояснюється тим, що так чи інакше кожна людина має свій досвід, і цей досвід накопичуючись у тілі впливає на наш імпровізаційний танець.
Завдання танцювальної імпровізації в тому, щоб навчитися слухати своє тіло, звільняти його, пропускати енергію танцю через всі клітини.
У тілі та м’язах накопичується дуже багато затиснутої енергії, напруги, які можуть перейти в біль і навіть хворобу.
Танцювальна імпровізація допомагає зняти цю напругу, відпустити все непотрібне, що накопичилося в тілі, поспостерігати, де саме виникла напруга і чому.
Танцювальна імпровізація допомагає сонабудуватися зі своїм тілом в резонанс, і глибше відчути його, допомагає набути гармонії…
Імпровізуючи, довіряючи тілу в танці, слідуючи за рухами та відчуттями, я починаю чути себе.
