Автентичний рух (грец. аuthentikos – справжній). Для більш повного розуміння сутності методу автентичного руху, необхідно зрозуміти та проаналізувати зміст поняття автентичність або автентичний.
Є. Осін вважає, що найближчим до поняття «автентичність» серед слів більш звичайних широкому колу людей є слово «щирість». Ясним виразом автентичності є словосполучення «вірність самому собі».
У гештальттерапії використовується поняття автентична особистість, що характеризується рисами самоусвідомленості, інтеграції частин. Ф.С. Перлз при описі автентичної особистості наголошує на самодостатності та особистісній автономності, відповідальності та свободі, усвідомленості та спонтанності [Перлз Ф.С. Гештальт-підхід та свідок терапії]. Автентична особистість, зазначає автор, занурена у процес життєдіяльності, а не живе минулим чи очікуванням майбутнього. Таке розуміння автентичності допомагає зрозуміти основи методу автентичного руху. Проводячи паралелі з поняттям автентичної особистості, відзначимо, що автентичний рух також характеризується одночасно усвідомленістю та спонтанністю, зануренням у процес руху, що здійснюється на даний момент.
Автентичний рух народжується тільки тоді, коли людина починає чути і сприймати інформацію від часто слабких, приглушених нами внутрішніх імпульсів. Подібно до того, як автентичну самість А. Маслоу, в теорії самоактуалізації, визначає як здатність чути слабкі внутрішні голоси-імпульси [Маслоу А. Психологія буття].
Автентичний життєвий шлях і автентичне буття, такі терміни використовуються в екзистенційній психології особистості. Ці поняття описуються у характеристиках цілісного творчого самоздійснення, навмисності, завдяки якій стає можливим здійснення життєво важливих для особистості рішень [Психологія особистості: Словник-довідник / За редакцією П.П. Гірничоста, Т.М. Титаренко.].
Отже, бачимо, що термін автентичність має різну, але водночас схожу традицію застосування представниками гештальттерапії, гуманістичної психології, екзистенційної психології: у першій – при описі особистості (у даному випадку пов’язаний із поняттями відповідальності, волі, усвідомлення, спонтанності тощо) ), у другій – при характеристиці самості (як здатність до сприйняття внутрішніх реальних імпульсів), у третій – при характеристиці життєвого шляху та буття особистості. Історія та традиція використання поняття автентичний чи автентичність авторами різних психологічних підходів допомагає нам чіткіше зрозуміти методологічну базу автентичного руху.
Метод автентичного руху заснований на теоретичних положеннях про несвідомі частини психіки К. Юнга. Створення методу належить танцівниці та танцювальному терапевту Мері Уайтхаус.
Джоан Смолвуд, юнгіанський аналітик і танц-терапевт, учениця Мері Уайтхаус і Труді Шуп, виділила автентичний рух як один із трьох основних компонентів терапевтичного процесу. Вона визначила його як спонтанну, танцювально-рухову імпровізацію, що здійснюється від внутрішнього відчуття, включає досвід переживань та відчуттів та веде до інтеграції особистості. Автентичний рух активізує частини психіки, які К. Юнг описував як частини несвідомого [Бірюкова І.В. Танцювально-рухова терапія: тіло як дзеркало душі].
Для виконання автентичного руху обов’язкова наявність двох сторін: людини, яка спонтанно рухається, у відповідь на імпульси власного тіла, та спостерігача, людину, яка спостерігає за процесом руху. «Метод автентичного руху сприяє вираженню різних аспектів особистості, як усвідомлюваних, так і неусвідомлюваних, у безпечних умовах прийняття, розуміння та уваги. У межах групової роботи як спостерігач можуть виступати терапевт, окремі учасники чи група учасників» [Шкурко Т.А. Танцювально-експресивний тренінг, с. 55].
Отже, метод автентичного руху має два важливі аспекти:
наявність рухомого та спостерігача;
спонтанність руху учасника, що власне становить сутність кожного з трьох різновидів методу танцювальної імпровізації.
